"Маша, або постфашизм"

   Із цієї книги розпочалося моє знайомство з жанром антиутопії, хоча й думала, що почну з трохи іншої книги й іншого автора - "1984" Джорджа Оруела. 

   Хоча "Маша" написана українським автором, а вони переважно не викликають в мене захоплення, ця книжка байдужою не залишила. Однак все-таки в тексті, мові, сюжеті відчувається якийсь брак, відразу розумієш, що написана вона не зарубіжним автором, чогось не вистачає все ж нашим письменникам, на мою скромну думку 😇. Але не всім. 

   Отож утопія полягає насамперед в тому, що перед нами постає дивний світ, де не кожна людина має право називатися так. Щоб бути нею не достатньо мати людське тіло. Маєш вигляд людини - доведи, що ти не тварина, адже й ведмедя в цирку можна навчити на велосипеді кататися, а папуги теж говорити вміють. Чому, як, що до такого призвело - дізнаємося із різних вирізок газет та наукових статей. 

   Книга змушує замислитися, хто ж така людина, чи маємо ми право називати так всіх, хто має людське тіло? А ще теж закликає краще ставитися до тварин, адже вони все-таки відчувати можуть! 

    Не захочеться їсти м'ясо - справді так. Добре, що в мене мізерна любов до цього ласого шматочку, адже хто знає з чого чи кого те м'ясо зроблене... Щоправда ефект надовго не затримається, і шанувальники смачного шашличку вже через кілька днів будуть жувати його, геть забувши про книгу. Чому так? - читайте "Машу" 😊. Книга цікава, легко читається, але не прямо мегакласна. Проте саме вона зародила в мені любов до антиутопії.