За межами

Любко Дереш. Спустошення. – Львів: видавництво Анетти Антоненко, 2017. – 448 с.

"Спустошення" – це саме та книга, після якої, напевне, кожен читач сам відчує щось подібне – почуття виснаження, неправильного вибору та шляху, життєві негаразди та підводні камені, які часто трапляються на нашій дорозі буття – все це тут, в одному романі. Це книга про дорослішання, про переломні моменти, коли потрібно робити вибір, коли треба ступати в невідоме.

У творі розповідається про межу в житті: ти або можеш її перейти, або ж будеш залишатися за нею й далі, так нічого й не змінивши, ні на що не наважившись. Питання лише в тому, в якому разі втратиш більше? І вибір залежить тільки від тебе. «Усі ми стикаємося в один момент з невідворотністю цього світу, життя, що приходить до нас у вигляді часу, років, подій, які минають і не приводять до якісної зміни», – зазначив якось автор, про це повідомляє видання «ЛітАкцент».

Головний герой – Федір Могила. Амбітний, популярний журналіст, якого знають і поважають в його колі, одного разу вирішує змінити щось у своєму житті. Він почувається жахливо, йому все набридло, втратило сенс – життя здається фальшивкою. Саме в цей момент з’являються й інші – такі ж як Федір – готові перейти межу, дивним чином їхні шляхи перетинаються й залишають один на одному помітний слід. І тут варто згадати два ключових, на мою думку, поняття книги: Зона та сценарії нашого життя.

Автор роману зображує певну територію, яка може впливати на хід подій у житті головного героя та його близького оточення – її називають Зоною. Саме тут Федір відчуває полегшення, впорядковує свої думки й знову знаходить відповіді на всі питання. На мою думку, це символ чогось божественного, чогось такого, що не залежить від людини, але це щось, що обов’язково може виконати твоє бажання, якщо ти дійсно будеш цього хотіти. Можливо, автор хотів порівняти Зону з Богом. Крім того, Дмитро Карманов – ще один важливий герой книги – часто говорить про те, що життя йде за сценаріями, і вони часто змінюються в нашому житті. Сценарії кажуть, як ми маємо чинити в тій чи тій ситуації, саме вони можуть допомогти змінити щось, якщо слідувати їм. Ця думка справді цікава, дозволяє замислитися, адже, можливо, кожен вчинок вже заздалегідь кимось визначений і не підпорядковується нам.

До того ж у творі розглядається доволі складне питання – управління свідомістю або психоінженерія, за якою головні герої роману вбачають майбутнє всього людства. Саме в цьому напрямі й вирішує працювати Федір Могила, покинувши своє звичайне життя (перейшовши межу), незважаючи на те, що він абсолютно не знає, що його чекає далі. Він зробив вибір, який дався йому складно, й втратив доволі багато – друзів, кохану людину, роботу й навіть віру в ідею. Але що було б, якби він не перейшов цю межу? Відповісти складно.

Кожен герой книги намагається контролювати себе, свою свідомість, інших – цей контроль повсюди, тому що саме таким і є наше життя. На нас все тисне, й ми не можемо вирішити, що є важливим, що нам потрібно, а що просто шлак. Тоді й приходить те саме спустошення – неусвідомленість себе, загубленість. Любко Дереш зазначив в інтерв’ю «Української правди»: «Як на мене, є щось страшніше за смерть – це небуття. Небуття – це не те, що наступає після смерті, а це скоріше те, де ми зараз, той стан загубленості, неусвідомленості себе».

У романі Любко Дереш також проводить паралелі між Україною та Росією, а також американським суспільством, показуючи відмінності між цими державами та, на мою думку, намагається показати, що українська держава не гірша, ніж інша. Зокрема, у творі простежується натяк на війну між Росією та Україною, що насамперед прослідковується у конфліктних (хоча нібито й дружніх) стосунках Гурова, Карманова та Осипа Айзека.

Спочатку читати книгу було складно. Але згодом вона справді мене захопила. Я сама пережила ті відчуття, що мав головний герой – наскільки добре вони були передані автором. Ця книга – про все, вона дає кожному пораду, яка тому потрібна саме зараз, саме в цей момент. Сотні питань і скільки ж відповідей. І от мені запам’яталась одна із цитат:

-         Це дорога.

-         І не всі дійдуть до кінця.

Здається, що вона пояснює зміст всієї книги. Рекомендую почитати, бо справді книга допомагає відкрити нові горизонти.