Гейл Форман - "Облиш мене"

   Книга, яка розповідає про звичайне життя звичайної жінки, у якої є чолівк, діти, робота, друзі, сусіди. Здавалося б немає чого журитися, але все не так просто. Втомлена після тяжкого робочого дня, вона повинна повертатися додому, де на неї чекають хатні роботи та діти. А крім того всього, у Мерібет стається серцевий напад, який закічується тяжкою операцією. Саме так говорить анотації до книги "Облиш мене" Гейл Форман. 

   З цією письменницею я вже знайома завдяки книзі "Якщо я залишусь", яка, до речі, мені сподобалася. "Облиш мене" трішки відрізняється від попередньої хоча б тим, що тут головна героїня не безтурботний підліток, а сорокалітня жінка, завалена різними справами, яка немає зовсім часу на себе. 

   В описі до книжки написано: "Можливо, ви не зрозумієте Мерібет Клейн, але точно не осудите". Я її не зрозуміла і осуджую. 

   Сюжет. Головна героїня - Мерібет Клейн. Вона працює в журналі "Ферп". Вона має чоловіка Джейсона, двох дітей-близнят, яких вони з чоловіком так довго не могли завести, та подругу Елізабет, яка теж працює в журналі "Ферп". Отож, здається, життя цілком нормальне. Але Мерібет потрапляє в лікарню із серцевим нападом, який закінчується операцією. Вона повертається додому, виснажена. Але там їй не дають відпочити. І Мерібет вирішує втекти, залишивши свого чоловіка, своїх дітей. Вона тікає без нічого, щоб відпочити.

   Отут і починається моє нерозуміння і осудження Мерібет. Чому? Можливо, авторка просто навела не досить сильні аргументи, але я не розумію, чому вона покинула своїх чотирьохрічних дітей. Головні причини, які подає нам Гейл Форман: 

- діти заважають їй після операції, тому що просять, аби вона почитала їм казку на ніч; 

- чоловік, провівши вдома два тижні знову повертається на работу, залишивши Мерібет вдома з дітьми і матір'ю Мерібет, яка мала допомогати (але не дуже впоралась); 

   Мабуть, зараз склалося враження, що Джейсон жахливий чоловік, якщо він залишив Мербіет після операції на дітей і її матір. Але ж минуло ДВА тижні, хіба вона вже не може подбати про себе? Крім того, діти не просят за багато уваги, як на мене. І я просто думаю, що Мерібет егоїстка. Чому я так думаю. Ось чому: 

1. Пройшло два тижні після операції. Я розумію, що цього не достатньо, щоб почати нормально функціонувати в суспільстві, але Джейсон не залишає її саму, він просить про допомогу маму Мерібет (хоча стосунки у них не найкращі, оскільки Мерібет вдочерили), але все ж просить. Він також не може працювати вдома більше часу, оскільки їм потрібні гроші. Мерібет на лікарняньому і не відомо, на який час. Можливо, її взагалі звільнять? 

2. У Мерібет є двоє дітей, яким потрібна мати. А вона просто кидає їх, нічого не пояснюючи. Як батькові розповісти дітям, що мама їх покинула? Крім того, якщо він такий поганий, що аж змусив її втекти, чого вона залишає на нього чотирьохрічних дітей? 

3. Мерібет говорить, що їй ніхто не допомогає. Але коли вона не встигає приготувати вечерю на вечірку для своїх дітей, то просить зробити це Джейсона. Він також не має часу, але врешті-решт погоджується. Тобто він не такий і поганий? Крім того, він кожного дня возить дітей до школи і забирає їх, а Мерібет робить це тільки в п'ятницю (хоча має скорочений день на роботі). 

4. Мерібет пише в листі до Джейсона, коли втікає від сім'ї, що вона залишає їх через материнські муки, які зазнала. Діти - це муки її? Але ж вони так хотіли їх.

   Мабуть, я до кінця цього не зрозумію. Далі авторка знову показує, що Джейсон не такий і поганий. Мерібет тікає, а він залишається з дітьми, піклується про них, не заводить собі коханку (на відміну від самої Мерібет) і навіть пояснює свої причини минулих вчинків. Просить пробачення. А Мерібет? Що робить вона? Розважається, от і все. Хоча вдома на неї чекають діти та чоловік. 

   Ох, занесло мене трішки. Зупинюся на цьому, а то і так багато спойлерів. Варто тільки додати, що під час подорожі Мерібет також намагається дізнатися, хто її біологічна мати, оскільки Мерібет турбується про свій серцевий напад, який, може, передався їй саме від біологічної матері. Авторка говорить про те, що вона переймається, чи немає в її спражній родині ще якихось хвороб, щоб діти не страждали в майбутньому, але складається таке враження, що Мербіет переживає тільки за себе. 

   Загалом книга непогана. Вона цікава, легко читається. Напрочуд легко, але вчинків героїв, зокрема Мерібет, я не розумію, хоч як і намагалася зрозуміти. Можливо, книга фемінстична - жінки мають право багато на що, саме так вона говорить, але в той же час потрібно думати і про наслідки своїх дій, тому що Джейсон насправді не був таким вже й поганим. 

   Якщо оцінювати книгу, я поставила б їй 4 із 5, тому що не зрозуміла мотивів головної героїні, бо авторка їх погана пояснила (???) чи я просто трішки не готова. А взагалі роман цікавий, і може отримати навіть п'ятірку за стиль, переклад, оформлення (дуже класне). 

  Рекомендую почитати, легкий романчик. Те що треба після жахів Стівена Кінга.