Стівен Кінг - "Воно"
1336 сторінок жаху. Прочитавши їх, дуже складно зібратися з думками і написати нормальний відгук. Але хочеться, треба, тому що просто потрібно про це написати. Руки і розум самі просять.
Сюжет. Невеличке місто Деррі, штат Мейн (вигадане автором). На перший погляд воно нічим не відрізняється від будь-якого іншого. Тут є магазинчики, школа, бібліотека, дорослі та діти. Тут є Пустовище, сміттєзвалище, канал, покинута залізниця та будинки. Тут є Невдахи та Забіяки.
Головних героїв - семеро, якщо не рахувати ЙОГО. Хоча спершу їх менше, але Щось хотіло, щоб саме семеро дітлахів об'єднали свої зусилля і... Біллі, Едді, Річчі, Стен - спершу вони товаришували та гралися разом. Проте одного разу до їхньої групи потрапив Бен, потім Бев, а згодом і Майк. Так їх стало семеро - магічне число, чи не так? Семеро Невдах.
Було дещо, що об'єднувало всіх їх. І це не головний ворог - Генрі Беверз, який діставав кожного із них, ні. Це було дещо інше, ім'я якого дітлахи не знали, а можливо, Воно його й не мало. Тому вони вирішили, що будуть звати його просто ВОНО.
Але починається все навіть не звідси, не з того, що деякі діти вирішили зібратися, сторити клуб та разом гратися. Ні. Одного дня 1958 року почався такий сильний дощ, що багато людей думали: "Буде повінь". Не було. Та того дня сталося дещо набагато гірше.
Джорджі - брат Білла - не міг зробити кораблика, паперового. І Білл, як старший брат, вирішив йому допомогти. Кораблик вийшов гарний. Джорджі поцілував брата в щічку і пішов запускати його надворі. Після дощу він гарно плив би. Джорджі натягнув на себе свого жовтого дощовика та пішов, поки Білл лежав в ліжку із застудою.
Того дня Воно прокинулося і почало їсти.
Кораблик плив по калюжах, плинув... І впав до каналізації. Маленький хлопчик дуже засмутився, адже того кораблика зробив його брат. Він хотів його дістати, але Джорджі не міг знати, що клоун поганий, адже клоуни подобаються всім дітям. Та після того, як Воно відкусило йому руку, напевне, Джорджі так не думав.
Після смерті Джорджа в житті Білла все змінилося. У житті кожного з тієї сімки відбулися зміни. Та найбільше хотів помстится Білл, і одного разу їм це вдалося. Та тільки тому, що вони були дітьми. Діти можуть багато чого, адже їхня сила в їхній уяві. А як бути, коли надворі 1985 рік, кожному з них далеко за тридцять, є сім'ї, а спогади про дитинство навіть не спливають в голові до того моменту, поки одного разу до шістьох людей не подзвонив Майк.
Воно повернулося. І вони повинні повернутися до Деррі, адже одного разу дали таку обіцянку.
А далі почнеться возз'єднання, тільки цього разу не вони до Нього пішли, а Воно привело їх до себе. Переможуть чи ні дізнаєтесь у книзі☺
Окремо хочеться поговорити про героїв. У книзі насправді дуже багато героїв: головних та другорядних. Але автор прописав історію кожного з них. Всі різні, всі цікаві, яскраві, живі та реальні?
Білл Денбро - Заїкуватий Білл, Великий Білл. Головний герой книги "Воно". Ватажок їхньої зграї. Він - лідер. Він найвищий та найсильніший. Вони його поважають. Всі знають, що на Білла можна покластися. Білл завжди знає, що потрібно робити, у що можна погратися. Саме Білл говорить про те, що вони мусять відстояти своє Пустовище. Білл той, хто просить допомогти йому подолати Воно, той, хто відчуває вину за те, що помер Джорджі, адже це він зробив йому того кораблика та відпустив гратися надвір. Білл - це письменник, який у своїх жахах може позбутися того страху, яким було колись наповнилось його дитинство.
Едді Каспбрак - його мама постійно хвилюється за нього і вона проти того, щоб він грався з такими дітьми, як Білл чи Річчі. Саме вона нав'язує йому страх хвороб, на які він може захворіти. Навіть атсма, на яку "хворіє" Едді, може, всього лише уява його матері? Але він також той, один із сімох дітей, яким потрібно було об'єднатися разом. Білл для нього лідер, той зарди кого він і померти може. А може, й помре.
Річчі Тозіер - майстер голосів. Хоча в дитинстві у нього не дуже добре виходило, потім він натренувався так, що зміг точно відтворювати голос копа-індіанця. Річчі - "Базікало". Він ніколи не може стриматися, щоб не сказати щось смішне, щоб не підколоти когось. Часто йому через це перепадало від інших хлопців. Він носив окуляри, які потім замінить на лінзи. Та чи надовго?
Бен Генском - хлопчик, якого всі постійно зачіпали через його вагу. Влітку він носив светри, щоб сховати своє пузо. Він той, хто показав решті, як збудувати греблю в Пустовищі, а в майбутньому відомий архітектор. Бен по вуха закоханий у Бев і заради неї готовий на все.
Бев Марш - єдина дівчинка в їхній команді. Вона має руде волося і хлопці вважають її дуже гарною. Вона пацанка. Курить, майже ніколи не носить суконь та товаришую із шістьма хлопцями та немає жодної дівчини-подруги. Вона намагається бути хорошою для свого татка, але той все рівно б'є її. Вона любить його і ненавидить. Закохана в Білла.
Стен Юріс - єврей, який насправді не знає, як то воно бути євреєм. З нього насміхаються через це, а багато хто євреєв просто не любить. Він же захоплюється птахами: слідкує за ними в біноколь та має свій довідник, який одного разу його рятує. Він той, хто бачить насправді набагато більше, ніж решта. Розумний, але дуже стриманий. Він любить, щоб все було правильно і ненавидить бруд. Стен розламує ту пляшку, та ріже їхні руки, щоб закріпити обітницю. Стен перший, хто не приходить на зустріч у 1985 році.
.jpg/revision/latest/scale-to-width-down/2000?cb=20171101140322&path-prefix=ru)
Майк Хенлон - він ніггер, його життя не таке, як у решти. Воно відрізняється тому, що відрізняється колір його шкіри. Саме Майка Генрі ненавидить більше всіх. Майк знає про Деррі найбільше. Він приєднується до групки останнім та єдиний, хто не полишає Деррі, коли всі їдуть, тому що Майк вартовий. І так захотіло Воно.
Це лише головні герої, і то не всі. Хочеться розповісти про інших, але доведеться писати дуже довго і багато. Стівен Кінг зобразив так багато людей, але кожному дав свою історію та свою причину існування. Вам потрібно лише читати. Завдяки всім тим персонажам Деррі справді стає справжнім, а книга не здається книгою. Це нова реальність.
У романі Стівен Кінг порушує багато різних тем: влада пам'яті, сила об'єднаної групи, вплив травм дитинства на доросле життя та інші. Взагалі основна ідея така, що за допомогою сили, яку головні герої об'єднали разом, вони змогли перемогти в дитинстві, адже діти мають набагато більшу силу і владу, ніж дорослі. Це їхня уява. Хочеш, щоб срібні кулі вбили чудовисько, вони вб'ють. Але разом з тим Кінг показує те, що навіть дорослим потрібно пам'ятати, адже скільки сили сховано в нашій пам'яті.
Структура книги запутана. Насправді в змісті не так багато частин, але оповідь ведеться не в хронологічному порядку, тому і складно. Спершу читаєш про те, як вони бавляться в Пустовищі, а тут вже вони мчать літками у Деррі. Коли встигли покинути його? Але насправді це не псує книгу, просто потрібно читати відразу все, "залпом", так би мовити. Крім того, що розповідається про дитинтво героїв та про їхнє доросле життя, в книзі ще є уривки щоденника, у яких розповідається про Деррі, про його історію, тому будьте готові. Не згубіться.
Книга "кишіє" подробицями. Але мені це подобається, тому що так краще можна побачити все, що пише автор. Навіть ті самі назви великів, магазинів чи фільмів, які дивляться герої лише допомагають тобі зрозуміти їхні характери.
Чому потрібно читати жахи?
Та хто знає. Можливо, тому що навіть через призму страху автори таких книг намагаються щось передати, якісь важливі ідеї, можливо, тому що завдяки цьому ми й самі боремося зі своїми страхами.
P.S. Мене в книзі зачепило кілька моментів. Один із них - це смерть Джорджі. Це було дійсно сильно. Моторошно. Неймовірно шкода Білла, від якого відвернулася сім'я після смерті Джорджі, який відчуває свою вину за те, що молодшого брата більше немає. Особливо сумно, коли Воно являється до Білла саме в такому вигляді, у вигляді Джорджі. Справді сумно. Інший момент - це Одра. Було страшно за неї, не хотілося, щоб вона померла, щоб зникла. Хоча вона і не належить до їхньої сімки, але мені запам'яталась ця героїня, хоч вона й з'явилася лише в дорослому житті Білла.
P.S.S. Якщо ви не дивились фільму "Воно" (перша частина 2017 року), то краще не починайте, поки не прочитаєте книгу. Чому? Тому що вам буде не так цікаво читати ті частини, де автор розповідає про дитинство головних героїв (саме на них побудовано фільм).
P.S.S.S (якщо так правильно). Я не хочу говорити про НЬОГО, тому що тут без спойлерів обійтися не можливо. Але це просто неймовірно, чим Воно виявилось. Думаю, що всі хто читав книгу здивувалися. Бо Воно не таке просте, як здається. А можливо, зовсім не Воно? Ох, ну ви точно будите здивовані.
P.S.S.S.S. Сама книга не така щоб прямо страшна, огидна - так, бридка. Але не така вже й страшна. Моторошна. Ось. Але суть не в цьому. Мабуть, Кінг так і хоче, щоб коли ми читала нам не було страшно, але коли припиняли читати, то ВОНО переслідувало нас повсюди. Ну кульки точно фіксувати поглядом будите.
Коментарі