Інжиття
Сьогодні існує так багато соціальних мереж, що кожен із нас може знайти саме те, що подобається тільки йому. От,наприклад, для мене таким сайтом спершу стала "клубнічка". З ним пов'язано так багато спогадів, можливо, навіть більше, ніж із реальним життям, як би це смішно не було. Тут я знайшла друзів, з якими спілкуюсь досі. Це не може не радувати. Тоді був дійсно чудовий час.
Далі я освоїла таку соціальну мережу, як Вконтакте. Зареєструвалась за проханням друга. І потім цей сайт став для мене особливим. Тут я продовжила спілкування із людьми, яких знала. Особливий, тому що я завжди добирала дописи і фото, які я можу тут розмістити, дбала про те, щоб моя сторінка виглядала гарно тощо. Він і досі для мене особливий. Мабуть, просто зручний. Я завжди любила цей сайт, незважаючи на те, що він російський. Адже скільки плюсів він відкриває перед нами.
+спілкування з людьми, які живуть дуже далеко;
+музика;
+різні спільноти, які мають або цікаві цитати, або якусь корисну інформацію;
+а скільки корисного можна надіслати у власні повідомлення, щоб опрацювати, коли буде вільний час!
Та багато іншого. Не хочу розхвалювати цей сайт, тому що, звичайно, і недоліки є. Хоча які? Російський? Ну то що зробиш, що українського такого немає.
Ну все. Перейдемо до іншого сайту, яким я почала користуватися через навчання. Це Фейсбук. Насправді він для мене не зручний. Досі не розумію, як правильно ним користуватися. Нічого немає під рукою, коли тобі це треба. Якщо хочеш перейти на сторінку друга, а його немає в стрічці новин з якимось дуже цікавим дописом (тому що я досі не розумію систему сортування нових записів користувачів), то треба заходити на свою сторінку, і лише потім можна потрапити в список друзів. Для мене це зайві кроки. Знову ж таки той самий Вк має більш зручну систему навігації. Можливо, звичайно, я не все ще знаю, про фейсбук, але поки що мені не дуже зручно ним користуватися. Тому використовую його в крайніх випадках (зокрема для навчання та практики, але останнім часом більшість моїх друзів почали користуватися ним).
Звичайно, інстаграм. Куди ж тепер без нього. Сама не знаю, як так вийшло, що я там зареєструвалась. Для мене це сховище фото. Я не дуже переймаюсь, чи гарна вийшла світлина і чи варта вона уваги, коли хочеться і є що, то додаю. Ну і також для мене цікавим є такі люди, які викладають світлини нових книг, які вони прочитали. Або люди, які додають ідіоми, слова, фрази на англійській з їх поясненням. Це корисно та цікаво. А ще можна послідкувати за життям друзів. Інколи тільки так і можна дізнатися, що у них нового.
Твітер - це така соц.мережа, про яку я можу забувати дуже часто. Можу не користуватися нею протягом місяців. Це як щоденник, плин думок. Щось коротеньке спало на думку і записала в Твітер. А ще слідкую тут за творчістю Хіро Машими.
Ну і все. Ось такі соціальні мережі відіграють хоч якусь роль у моєму житті. Проте тепер вони якось відійшли на задній план. Після блокування вк. Там стало пусто. І тому мене теж не так тягне в інжиття, як раніше. Але згадую своє минуле інжиття з посмішкою на обличчі.
Коментарі