Мій перший лонгрид

Завдяки допомозі Аліни Бондаренко я змогла створити цей чудовий лонгрид. Можливо, тут є недоліки, але в нього було вкладено багато емоцій та почуттів, сил і наснаги.

Тож читайте і насолоджуйтеся.

 "Від Кумейок до Франції"
Місцеположення: Черкассы, Черкасская область, Украина

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Darker than Black (концовка)

Зображення
     Ани­ме «Тем­нее Чёр­но­го» выз­ва­ло у мно­гих не­од­нознач­ные впе­чат­ле­ния, пос­коль­ку кон­цовка ос­та­лась не очень по­нят­ной и рас­кры­той. Кро­ме то­го, вто­рой се­зон нам­но­го ху­же пер­во­го: глав­ный ге­рой уже не наш лю­бимый Хэй (тут его по­казы­ва­ют сов­сем с дру­гой сто­роны), по­яви­лось мно­го но­вых пер­со­нажей, не­кото­рые сов­сем не рас­кры­ты, да и две­над­цать се­рий не хва­та­ет, что­бы сох­ра­нить темп пре­дыду­щего се­зона. Но всё же ани­ме это есть, и оно хо­рошее. Ин­те­рес­ное и ин­три­гу­ющее. Но ос­та­лось мно­го воп­ро­сов, ко­торые ка­са­ют­ся его кон­цовки.       И так, нач­нём.                                                                                           Или читайте  тут .
Докладніше

Книга vs фільм

Зображення
Зараз телебачення у нашому житті відіграє велику роль. Ми дивимось різні програми, шоу, фільми ледь не кожного дня. Але ж раніше всього цього не було. І як жили тоді люди? Перш ніж створили телевізор, з ’ явилися книги. Довгий час вони були для людини розрадником і товаришем. Адже саме тоді, коли читаємо, ми стаємо вільними від буденності та проблем, що оточують нас. Коли не було телебачення, зрозуміло, що люди читали більше. Тепер же з появою нового винаходу, який полегшив життя всьому суспільству, така потреба відпала. Адже здавалося б, навіщо читати ту саму книгу, коли по ній зняли фільм, який переглянути буде набагато швидше.
Докладніше

Круто бути маленькою

К р у т о бути маленькою Коли нам запропонували тему «майданчика», я відразу подумала, що було б круто написати про щось, що досить близьке мені. Тому можу сказати, що цього разу не я обрала тему, а тема обрала мене. Отож я вирішила писати про маленьких дівчат, адже і сама ростом лише 150 сантиметрів. Для мене – це завжди було однією з найбільших проблем. В школі я була найменшого росту серед своїх однокласників, на фізкультурі доводилося стояти в кінці. Тоді це здавалося дуже і дуже сумним. В 11 класі мені давали не більше 15 років. Це завжди мене засмучувало, адже так хотілося подорослішати. Також варто зазначити, що коли ти маленька, то виглядаєш не на свої роки, тому і познайомитися з кимось складно, особливо з хлопцями. Адже переважно ніхто твого віку не буде звертати на тебе увагу, тому що він ніколи й не здогадається, що тобі більше років, ніж здається. А ще всі акцентують на цьому увагу, постійно промовляючи: «Ой, яка ж ти маленька». Якби ж вони знали, скільки разів дово
Докладніше