Коли ми змінюємо свій образ думок, світ теж змінює кольори

Сьогодні, буде вечір моїх думок і роздумів. І зараз хочу помислити на тему того, чи справді багато чого у нашому житті залежить від того, як ми мислимо, думаємо, створюємо свій образ думок. 

А що це взагалі таке: образ думок? 

Вікісловник говорить нам, що це фразеологім, сталий вираз, який означає погляди, переконання. 

◆ Дуже відомий сучасний невропатолог Мебіус, який надзвичайно ретельно вивчив біографію і твори Шопенгауера, виводить з них, що до старості образ думок його прийняв оптимістичний відтінок. І. І. Мечников, «Етюди оптимізму», 1907-1913 р (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) 

◆ Тоді ми скажемо, що народ помилився, ми спробуємо прищепити йому більш правильний напрям думок і, в разі необхідності, будемо кидати бомбами в тих, хто засідає в «кріслах». Г. В. Плеханов, «Анархізм і соціалізм», 1894 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури)

Хм, у такому випадку можна сказати, що образ думок - це наш світогляд. Тоді справді легко погодитися, що від його зміни буде залежати, цілком імовірно, і наш світ. Все те, що отучує тебе і мене. 

Припустімо. Якщо сьогодні у мене таке світобачення, то я буду веселий. А завтра я почну думати інакше, і світ уже не буде здаватися мені таким радісним. Адже часто з нами всіма відбувалось щось подібне. Життя не було милим, і нічого не хотілося робити, ніби світ ставав чорного кольору. Знайома ситуація? 

Так часто, особливо в молоді роки, не вдається віднайти духовну рівновагу. Адже саме у віці від 17 до 27 років (на мій погляд) люди ще перебувають у пошуку себе і їх світогляд піддається різним впливам: оточення, друзі, батьки, колеги, соціальні мережі та багато іншого. У всьому цьому різноманітті варто не загубити себе. 

Я люблю сірий. Чорний і сірий кольори. Та це не значить, що я хочу аби такого ж кольору був і мій світогляд. То що тоді робить? Змінити улюблені кольори? Та зовсім ні. Я маю декілька власних принципів, котрі сформувались в мені з роками, хоча я не так багато і прожила (всьо-то двадцать років), та все ж поділюся з ними вами. 

1. Найголовніше для мене. Я не люблю даремно витрачати енергію. Не важливо яку. Чи то фізичну, чи то духовну. Просто не люблю витрачати свій час, а відповідно і свою енергію, на те, що не потрібно мені зараз. Отож завжди потрібно обирати щось найважливіше для себе і спрямовувати свої сили на це. Навіть, якщо тобі не подобається робити щось, але ці дії допоможуть досягти того, що тобі або подобається, або ти любиш, або буде корисним для тебе, то потрібно робити тільки це. Не варто "метаться" від одного до іншого. Це марна трата енергії. А отже і фарбування світу у чорний колір. 

2. Завжди посміхатися на людях. Якби не було сумно та погано, не треба говорить про це. Ні, насправді у мене бувають такі моменти, коли я справді "нию", як мені погано, і яке життя паскудне, однак це не справжні емоції. Я впевнена, що більшість мого оточення не знає, на скільки сумно мені інколи буває. Зовсім інша річ - соціальні мережі. Спілкуючь в них, я ніколи не дбаю про те, щоб поставить дужку чи щось таке, аби показати, що я щаслива чи весела. Соціальні мережі - ті місця, де необов'язково думати про свій настрій. Все рівно ніхто не пойме, чому і не вилити душу? 

А зараз, мабуть, буде доречним питання: а як же друзі? Їм-то можна і розповісти про свої проблеми та причини сумного настрою протягом всього дня? Та можна. Але для чого? З цього випливає третій принцип. 

3. Дружба існує. Але людям ніколи немає діла до твоїх проблем. Та і не зрозуміє тебе ніхто так, як ти справді себе почуваєш. Крім того, на скільки ми можемо буть впевненими у своїх друзях? Скажу, що раніше для мене дружба значила дуже багато. Можливо, інколи я ставила її вище від кохання. Та не зараз, після скількох зрад. Тому друг - добре, але про найбільш важливе краще мовати. Просто щоб зберегти нерви і другові, і собі. Отак от. Хоча у мене є друзі, яким я довіряю. Та, опікшись одного разу, боїшся опіків наступного. 

4. Книги. Так, саме так. Знову вони. Особисто я вважаю, що немає нічого кращого, ніж читання. Воно розфрбуває наш світ у світлі барви, однозначно. А крім того робить нас розумними. Отож читать і ще раз читать. Будь-яку літературу. 

Ну і, звичайно, я могла б ще багато розповідати про себе, але не хочеться видавати відразу всі таємниці. Ось цими чотирма так званими "моїми принципами" я стараюсь користуватися якомога частіше. Можливо, тут щось є неправильним або недоопрацьованим, але такий у мене світогляд. І поки що світ навколо мене не чорний, і навіть не сірий. Та колір казати не буду. Секрет. 

Тож, коли ми змінюємо свій образ думок, світ теж змінює кольори.