Мальовниче Яснозір’я

Кожна людина має свій рідний куточок, де вона народилась, росла, знайшла перших друзів, зробила перші кроки у доросле життя. Для когось – це велике місто з надзвичайно бурхливим ритмом, для іншого – це красива природа, річечка неподалік, вишневий садок і бабусині пиріжки.

Я також маю місце, яке є моєю рідною домівкою. Для мене – це Яснозір’я. Що ж такого особливого у моєму селі? Знаходиться воно лише за 45 км. від Черкас. Тут народився Михайло Сльота, що пізніше став відомим, як поет і композитор, а його хор «Льонок» знає вся Україна. «Ця людина ніколи не забувала про свій рідний куточок, де б він не був, він завжди згадував про нас. Підтвердженням цього є те, що навіть після його смерті, хор і дружина не забули про наше село і приїхали до нас в сільський клуб з прощальним концертом в честь і пам’ять Михайлові Сльоті» - згадують односельчани. Іншим відомим діячем є Герой Радянського Союзу -  Небилиця Василь, пам’ять про якого зберігається в серці кожного яснозірця, адже це та людина, яка боролась за синє, мирне небо над нашими головами.

Центр мого села є надзвичайно красивим, адже тут зібрано все, що необхідно для кожного: сільська бібліотека, клуб, школа, музей, церква, безліч магазинів на будь-який смак. Зупинюсь на кожному і розповім по-трішки.

Клуб – місце, яке поєднує в собі декілька функцій, адже в середині нього знаходиться бібліотека - це місце, де школярі і кожен любитель книг зможе віднайти для себе щось цікаве і пізнавальне, а також тут проводяться заняття танцювального гуртка, в святкові дні в клубі можна побачити цікавий концерт, а вночі тут «крутять» дискотеку, на якій відпочиває молодь мого села.

       Чарує око школа, заквітчана квітами, вишневими садами і школярами, які старанно навчаються, щоб у майбутньому стати чудовими людьми, якими буде пишатися їх друга домівка. 

         На жаль, музей на даний час знаходиться в поганому стані через недостатнє фінансування, однак, мої односельчани, за часів яких музей ще працював, пригадують його таким: «Коли ти заходиш в середину, то ніби потрапляєш в якийсь інший світ. Ходиш невеликим кімнатами, а дізнаєшся так багато. В одній кімнаті є різні види тварин, про які ми ще тоді не знали, бо були малими, вчителі розповідають, що це яструб, а ти не хочеш слухати, а прагнеш підійти і полапати ту птицю, бо не розумієш, як вона так довго може бути живою в цьому приміщенні, чому не ворушиться і не летить на свободу, адже відчинили двері. В іншій кімнаті ти потрапляєш у вже зовсім інший світ – війна. Різні воєнні предмети, монети, медалі, зброя, одяг. Дуже шкода, що музей не працює зараз, адже це пізнавальне місце для школярів, набагато цікавіше сходити до музею, ніж читати про це в книгах».

Маємо також велику і красиву церкву, яку збудував за власні кошти односельчанин, бізнесмен, що не пошкодував коштів для рідного села Небилиця Василь, який нині перебуває в Литві.

          Не можу не сказати, що наше село має «чудову базу відпочинку». Це річка Вільшанка, близько шести кілометрів від центру. Чудове місце, де постійно влітку відпочиває молодь. Тут не лише купаються, але й варять кашу, рибалять, смажать шашлики та інше. Також є дитячий майданчик, спортивна площадка для баскетболу та футбольне поле.