Кен Кізі - "Над зозулиним гніздом"

   Почну з того, що ця книга має дуже гарне оформлення. Стримане. Чорний і білий колір мені імпонують, тому відразу на неї звернула увагу. Хоча зазвичай не обираю книги через назву чи обкладинку. 

   Назва? Цікава, інтригуюча. Є така дитяча лічилка: 

"...Полетіли гуси вслід: 

Хто на захід, хто на схід, 

Ну а третій - глянь ондо - 

Над зозулиним гніздом".

   Не буду спойлерить, але десь під кінець, можливо, стане зрозуміло, чому така назва. Та й якщо погратися з перекладом, теж видно підтекст і багатозначність назви.

   Взагалі книга складна, з підтекстом, я б сказала. Цікава. 

   Сюжет. Очима індіянця-напівкровки автор показує життя в психіатричній лікарні. Показує, як новенький Макмерфі намагається подолати правила, які там існують, і робить все, аби інші пацієнти знову почали сміятися. Та чи вдасться йому? Адже на його шляху стоїть Старша Сестра і взагалі весь Комбінат.

   Спершу здаэться, що люди, які там перебувають, не хворі, але чого тоді вони там? Кожен має історію, але всі вони не змогли пристосуватися до життя в суспільстві, їх поглинув Комбінат.