Трішки грусті у ваше веселе життя

Давно не писала нічого путнього та і непутнього теж. Все ніяк не доходили руки. Потрібно писати курсову, замітки на пару з інформаційних жанрів (а тих заміток така гора, що страшно і дивиться на весь список), а ще ж потрібно додавати нові частини до моїх фанфіків (за власний оріджинал ніяк не можу взятися).

Таке воно студентське життя. Кажуть, що це найкраща пора. Мабуть, так воно і є. Але чомусь не у мене. Можливо, через те, що потрібно тягтися на ту стипендію (лише 925 гривень - підвищена), а в кінцевому результаті щей дізнатися, що ти все рівно нічого не досягнеш, бо дурням везе більше. Отак воно і буває.

Вчора до ночі читала книжку "Чорного ворона" В. Шкляра на пару з української літератури (читала, бо треба скласти тести, щоб твір був зарахований), а виявляється, що даремно не спала, адже тести ми так і не писали, бо викладачка не встигла їх створити. І тому, коли всі нормальні студенти святкували СВІЙ ДЕНЬ, я читала ненависну для мене УКРАЇНСЬКУ літературу. Так, це, мабуть, найкращий день у житті будь-якого студента, що вже казати про мене.

Кожен викладач думає, що його предмет головний - змушує вчити досконало всі лекції і робити вправи додаткові, а не лише ті, що задаються в методичках. Все це добре, звичайно, але коли встигати? Немає часу на те, що тобі справді подобається: навіть випити чашчку чаю, і на те часу немає. А потім ще кажуть, що рівень здоров'я молодих людей погіршується. Не дивно.

Живу від понеділка до понеділка, бо в цей день виходить нова частина моєї улюбленої манги. Прочитаю, і навіть стає радісніше. Хочеться чекати нового понеділка, але щоб він настав скільки перешкод і труднощів потрібно подолати. І всі кажуть: "Ви справитесь. Ви зможете". Так, так. І справимося, і зможемо, але якось немає ентузіазму вже догоджати відразу всім.